Логістика добрив в Україні: як збалансувати ефективність, вартість і швидкість?

Добрива як стратегічний ресурс

Аграрний сектор України щороку споживає понад 4,5–5 млн тонн мінеральних добрив, з яких близько 40–50% імпортується. У 2024 році потреби ринку забезпечувались на рівні ≈4,8 млн тонн, з яких 1,9 млн тонн — за рахунок імпорту. Це критичний фактор для збереження врожайності, яка забезпечила понад $24,5 млрд валютної виручки.

Імпорт добрив: масштаби й географія

За перші сім місяців 2025 року Україна імпортувала 1,942 мільйона тонн добрив, що на 23,5% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Головним драйвером зростання стали азотні добрива з обсягом понад мільйон тонн. Основні країни-постачальники: Польща, Болгарія, Азербайджан, Казахстан та Китай.

Імпорт покриває до половини потреб внутрішнього ринку, що робить питання логістики стратегічним фактором, бо будь-які затримки чи додаткові витрати у логістичному ланцюгу відразу відображаються на собівартості агропродукції та конкурентоспроможності України на світових ринках

А сьогодні питання логістики добрив в Україні стоїть особливо гостро. Війна, зміни в регуляції, обмеження на імпорт і зростання попиту формують нову реальність, де ефективність постачань визначає не лише собівартість агропродукції, а й продовольчу безпеку країни.

Як збалансувати швидкість доставки, вартість транспортування і безпеку портів та залізниці?

Відповідь криється у комплексному підході, який поєднує одразу кілька ключових чинників. Нижче ми зібрали п’ять напрямів, які сьогодні визначають розвиток логістики добрив в Україні – від інтеграції ланцюгів постачання до цифровізації і сервісу..

1. Комплексна логістика як ключ до балансу

Добрива проходять довгий шлях: від заводу-виробника у ЄС, Центральній Азії чи Китаї до складів українських аграріїв.
Баланс усіх елементів — фрахт, перевалка, залізнична та автомобільна доставка — дозволяє:

• контролювати витрати,
• прогнозувати терміни,
• мінімізувати простої.

Комплексні рішення «судно → фасування у порту → залізниця → авто» дозволяють скоротити витрати на 10–15% у порівнянні з розрізненими схемами.

2. Зустрічні потоки як інструмент оптимізації

Раціональне використання зустрічних вантажопотоків знижує порожні пробіги й здешевлює логістику.

• Приклад: імпорт добрив із Казахстану можна поєднувати з експортом українського зерна чи олійних культур у зворотному напрямку.
• Для залізничних маршрутів це економія до 20% на тонні.

3. Міжнародна інтеграція і транзитні маршрути

Активно формуються маршрути з Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Азербайджану. Україна має шанс стати транзитним хабом для постачання добрив у регіоні. Для цього потрібні інвестиції у:

• прикордонні переходи,
• термінали на Дунаї,
• перевалочні потужності у портах Великої Одеси.

4. Автоматизація та цифровізація

Контроль у реальному часі стає стандартом:

• цифрові платформи дозволяють відстежувати партії від заводу до господарства,
• автоматизоване планування скорочує простої вагонів та авто на 15–20%,
• прозорий моніторинг знижує ризики зривів і втрат.

Тут варто зазначити, що TEUS активно працює над розробкою власної ІТ-екосистеми для управління логістикою TEUS Space. Це єдина платформа, яка дає розуміння клієнтам про те, що відбувається з його вантажами у реальному часі. Операційний функціонал, трекінг вантажів, звітність та аналітика – з можливістю тонкого налаштування ролей та необхідної інформації.

5. Швидкість і сервіс як конкурентна перевага

Аграрії хочуть отримати «логістику під ключ»:

• єдиний оператор відповідає за всі етапи,
• мінімум простоїв,
• швидка реакція на зміни.

У піковий сезон навіть 1 день затримки може призвести до втрати врожаю.

 

Висновок

Комплексна логістика добрив – це не лише про економію та ефективність, а й про стабільність аграрного сектору і продовольчу безпеку країни.

Інтегровані рішення, розвиток альтернативних маршрутів та цифровізація створюють фундамент для довгострокової конкурентної переваги України як для агровиробників, так і для логістичних операторів. В умовах війни і глобальної конкуренції виграє той, хто швидше побудує комплексну систему: інтегровані маршрути, цифрову екосистему управління та клієнтоорієнтований сервіс. Це дозволить українському агросектору не лише вистояти, а й зміцнити позиції на міжнародному ринку.