Чому фермери не поспішають продавати урожай?

В Україні повним ходом йдуть жнива. Але фермери не поспішають продавати урожай. Вони бачать, що все погоріло, значить, буде попит, буде ціна, і тримають урожай. 

Latifundist.com спитав у фермерів, чому вони притримують товар і поцікавився, що з цього приводу думають логісти і трейдери.

 

Хай трейдери готують гроші, товар — є

Володимир Сіора, головний агроном «Дніпровські зорі»: «Потрібно дотиснути трейдерів на справедливу ціну. Вони два роки просто витворяли, що хотіли з цінами, бо було перевиробництво»

За його словами, через складні погодні умови цього року має місце значний недобір багатьох культур в найбільш «зерновиробничих» областях. Тому хоч зерно і є, але варто почекати вигідні ціни. Наприклад, кукурудза за тиждень з 6 800 грн/т злетіла до 7 500 грн/т. 

І це ще тільки початок. 8 000 грн/т не за горами. Почекаємо. Соняшник також ще свою ціну назве, не прийшов час. Черг на ОЕЗи, як не дивно, немає. Подейкують і про 27 000 грн/т. Тому і тут почекаємо», — пише фермер з Полтавщини. 

Він вважає, що всі, хто пропрацював на землі в цих важких умовах, мають право хоч в цьому році, щоб їх праця була оцінена. Тому хай трейдери готують гроші, а товар є.

Збіжжя — це тверда валюта

В агрофірми «Київська», яка обробляє 6 тис. га землі, нині — гаряча пора. Дозріли і кукурудза, і соняшник, і соя. Зараз жнивують кукурудзу і сою, бо одночасно впоратися з трьома культурами немає змоги. 

Є декілька причин того, що фермери притримують своє збіжжя. Одна з них — війна і надійність нашої валюти. Збіжжя — це актив, який можна реалізувати в будь-який момент при потребі коштів. Якщо у фермера немає обігових коштів, він змушений продавати продукцію. А якщо є можливість притримати урожай, то всі це роблять у надії на підвищення ціни. Раніше, коли ціни були постійно адекватні, люди могли продавати в період жнив, а зараз рахується кожна копійка і здорожчання навіть на 50-100 грн на тонні зерна — це теж додатковий зиск».

Ще одна причина, чому фермери не поспішають із продажами, те, що багато з них вже встали на ноги, наростили фінансовий жирок, вважає Володимир Новохацький. Багато навіть невеликих агровиробників вже мають свої місця для зберігання, вивчили технологію зберігання в полімерних рукавах, через те менше користуються елеваторами. Хіба що якщо немає своєї сушарки.

«Наступна причина — курс валют і купівельна спроможність гривні. Якщо сьогодні за ціни на пшеницю 8 тис грн/т можна купити одну кількість запчастин або добрив, то через тиждень-два невідомо скільки. В країні — війна, довгострокові прогнози робити неможливо. Один прильот може змінити все кардинально. Через те, що немає впевненості в завтрашньому дні, фермери таким чином себе страхують. Бо збіжжя — це більш «тверда валюта», — каже фермер.

На коливання валютного курсу списують нинішню обережність і інші агровиробники. 

Володимир Лагодієнко з ФГ «Колос» також вважає нестабільність визначальним фактором. «Покупні ресурси прив'язані до валюти. Немає сенсу продати урожай і сидіти на гривні. Іноді немає де зберігати, до прикладу, той дизель, чи просто страшно, що прилетить. Дизель краще горить, ніж зерно. Інструментів захисту від валютних ризиків немає, крім самого товару. Про небажання продавати у збиток через неврожай, поки геть не припекло, думаю зрозуміло», — каже він. 

 Ще не збираємо сою, а ціна вже росте

Якщо говорити про наше господарство, то, так, ми відправляємо зерно на продаж, але невеликими партіями через те, що воно росте в ціні. Пшеницю продавали по 7,5 тис. грн/т, тепер вже 8-8,5 грн/т. Наша продукція дорожчає, тому фермери, які мають змогу заробити якісь кошти, не продаючи зерно, притримують його. Наше господарство не мало в цьому році багато культур. Посіяли пшеницю, небагато гречки і основне — сою. Зараз на часі збирати гречку і сою. Ми ще не збираємо, а ціна вже росте. Сою починали купувати по 19 тис. грн/т, тепер вже 20 тис. грн/т з гаком».

Швидко продавати збіжжя, не очікуючи кращої кон'юнктури його змушують зобов'язання перед фінансовими установами. А отже продажі підприємства «корелюються» із графіками сплати кредитів. 

Юрій Пудлик, директор господарства «Агроінвест» : «Якщо є потреба в коштах, господарство щось мусить продавати, тому що треба сіяти, збирати, розрахуватися з пайовиками, купувати паливо… Все притримати неможливо. А як є можливість щось притримати, це як лотерея: тут виграв, тут програв. Тут піднялась ціна, тут опустилася… Тобто неможливо все передбачити, але якщо є фінансова можливість, краще притримати той чи інший товар. Ми теж притримуємо ту чи іншу культуру. А от яку: чи це кукурудза, чи це пшениця, чи ячмінь , треба просто слухати аналітику, десь і інтуїцію якусь включати».

50 на 50

В агропідприємстві «Кушпіт», що на Львівщині, кажуть, що урожай цього року не рекордний, але й не поганий. Пшениця вродила приблизно 6 т/га. Минулого року її експортували залізницею і автоперевезеннями до Чехії, Німеччини. Цього року ще придивляються до європейського ринку. Які він запропонує ціни? Де вигідніше продавати?

Зараз в господарстві активно йде збір соняшнику. За нього, каже Борис Кушпіт, нині переробники дають в середньому 21-23 тис. грн за тонну. 

 «Оскільки зараз є ціна, то навіщо притримувати його? Продаємо, щоб не займав місце на складах. По мірі того, як збираємо, чистимо, доводимо до кондиції і продаємо», — говорить керівник господарства.

Склади дають свободу дій

Агропідприємство «Сновський» на Чернігівщині має великий елеватор, тому коли продавати урожай там вирішують виходячи виключно з ринкової кон'юнктури. 

Сергій Скоробогатько, директор підприємства «Сновський» говорит:  «Ми також притримуємо врожай. Але ми так робили завжди. Намагалися, щоб у середньому ціна була нормальна: десь піки ловили, десь поспішали продати. У нас є свій елеватор, ми повністю забезпечуємо себе зберіганням, сушінням, ще й надаємо послуги іншим фермерам. Тому реалізовуємо продукцію тоді, коли вважаємо за потрібне. Плюс під фінплан, якщо потрібні гроші, тоді також робимо продажі. Але просто так, «з коліс», ми ніколи не продавали».

Якщо ціни прийнятні зараз, чому б не торгувати?

Віктор Шеремета, власник фермерського господарства «Геркулес», каже, що в нього свій, підтверджений багаторічним досвідом, алгоритм продажів.

Незважаючи на те, що більшість фермерів обрали тактику очікування, Віктор Шеремета вважає, що зараз ціни цілком прийнятні, тому чому б не торгувати?

«Ми повністю продали ріпак, бо це така культура, яку довго зберігати не можна: 1-2% відхилення по вологості і він відразу біліє, можна втратити весь запас зерна. Також частково продали пшеницю, соняшник, кукурудзу. Але треба дивитися за ринком.На продовольчу пшеницю другого класу, думаю, ціна може вирости до 10 тис. грн за тонну ближче до зими. І ще один фактор — експорт. Якщо експорт буде йти добре, відповідно, і ціни підніматимуться. Якщо зупиниться експорт, все обвалиться», — каже він.

Немає премії, незважаючи на урізаний врожай

Скорочення запитів на перевезення трейдери пояснюють цьогорічним зниженням показників врожаю і обставинами на світовому ринку. 

«Збіжжя за попередній скезон ми повністю вивезли. Сезон 2024-2025 почали практично з пустими складами. Через посуху та інші погодні катаклізми в Україні низький врожай. До того ж по ранніх зернових росія демпінгує і тому ми не маємо якоїсь премії по ціні, незважаючи на те, що в нас урізаний врожай ранніх зернових. Тому запит на перевезення значно зменшився. Це стосується і кукурудзи, яка дає найбільший запит на логістику, тому що має у масі своїй найбільший об'єм. Тому на сьогоднішній день вагонів більше, аніж замовлень на перевезення»

Фермер грає на підвищення

В «ТЕУС Терміналі» назвали декілька причин, через які українські аграрії не поспішають продавати вирощене:

• Відсутність у аграріїв гострої фінансової потреби. Невеликі продажі покривають поточні потреби.
• Оплати за товарними кредитами (ЗЗР, насіння, добрива) припадають на 4 квартал.
• Фермери навчилися заглядати на товарні біржі і по розсилках трейдерів бачать ріст ціни, тому чекають.
• Товар на складі нічим не гірше, ніж гроші на рахунку. Багато фермерів обзавелися власними складами, тож зберігання на них умовно безкоштовне.
• Йде збирання сої та насіння соняшника. Еквівалентно продати машину олійних, чи три машини зернових.
• Урожай в цьому році менший, отже, потрібно продавати розсудливо.
• Зростаючий курс долара.

Дослідники ринку вважають, що великі агрохолдинги не скорочують об'єми продажів. Притримують врожай маленькі і середні агропідприємства. 

«Якщо подивитись на експорт з України, то експорт цілком пристойний і відповідає тому рівню врожаю, що в нас є. Тобто у відсотковому співвідношенні ми не експортуємо менше, скорше навпаки. Питання в тому хто продає, а хто ні? Холдинги, які «танцюють» від рентабельності - цілком нею задоволені і продають. А дуже дешева логістика тільки сприяє цьому. А от чому не продають фермери малі і середні? Бо фінансово цілком закрили питання ріпаком і зараз соєю, місць зберігання набудували + комерційні елеватори дають опцію безкоштовного зберігання до лютого навіть. Про віру в ріст ціни я не кажу, бо це постійно діючий фактор»

Юрій Гаврилюк прогнозує, що у жовтні-листопаді піде вал продажів, отже, ціни поповзуть вниз. Але це стосується не всіх культур. 

Експерти Spike Brokers констатують, що нині виробники стримують продажі соняшнику, зберігаючи до 50% зібраного врожаю, що підтверджується закупівлями заводів та фактичним покриттям їхніх потреб до середини жовтня.

Закупівельні ціни на пшеницю, як і очікують агровиробники, зростають. Тільки протягом першого тижня вересня вони виросли на 3-5 $/т до 200-205 $/т або 9,3-9,4 тис. грн/т на продовольчу та 180 $/т або 8,4-8,5 тис. грн/т на фуражну пшеницю з доставкою до портів Чорного моря, повідомляє GrainTrade.

«Фермери зайняті збиранням пізніх культур, тому зменшили кількість пропозицій пшениці, і трейдери змушені піднімати ціни, щоб придбати потрібні для експорту обсяги», — йдеться в повідомленні.

Пшеничні котирування на світових біржах продовжують відновлюватися після серпневого падіння до багаторічних мінімумів.

 

Читати більше