Українські аграрії збирають новий врожай, але через обмежений експорт частина зерна надовго залишиться в країні. Чи вистачить місця, щоб його зберігати?
Зерно в рукаві. Через обмежений експорт мільйони тонн урожаю зберігатимуть у нетрадиційних місткостях Українські аграрії збирають новий врожай, але через обмежений експорт частина зерна надовго залишиться в країні. Чи вистачить місця, щоб його зберігати?
У листопаді агровиробники можуть зіткнутися з дефіцитом потужностей для зберігання зерна. За оцінкою міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, на елеваторах та складах бракуватиме місця для 8-11 млн тонн збіжжя.
Внутрішнє споживання зерна становить близько 45 млн тонн на рік. Ще приблизно стільки ж продається за межі країни. Експортери не можуть вчасно вивезти зерно, бо через російські удари по суднах їх власники скасовують рейси до українських портів.
Пошук місць для зберігання врожаю – головний виклик для аграріїв, які очікують на поліпшення експортних можливостей та припинення падіння цін. Чи зможуть фермери врятувати зібране?
Складська математика
Урожай 2026 року очікується вищим за попередній. Зважаючи на сприятливі погодні умови, Українська зернова асоціація (УЗА) збільшила прогноз для зернових та олійних культур на 1 млн тонн до 84,6 млн тонн. За такого врожаю у 2026-2027 маркетинговому році можна було б вивезти 52 млн тонн (експорт минулого сезону становив 41,1 млн тонн), підрахували в асоціації.
Зокрема, урожай кукурудзи може становити 32,1 млн тонн (у 2025 році – 31,1 млн тонн), а її потенційний експорт – 27 млн тонн. Урожай пшениці УЗА оцінила у 23,7 млн тонн (22,5 млн тонн), ячменю – 5,5 млн тонн (4,9 млн тонн).
Урожай соняшнику, за розрахунками асоціації, становитиме 13,3 млн тонн (11,1 млн тонн), ріпаку – 3,5 млн тонн (3,2 млн тонн), сої – 4,6 млн тонн (5 млн тонн).
Через обстріли портів Великої Одеси більшість нового врожаю тепер відправляється на склади. Точні дані про доступні аграріям елеваторні потужності відсутні: чиновники, галузеві асоціації та видання оперують різними цифрами. Асоціація елеваторів підрахувала, що у 2021 році вони становили 75 млн тонн, але через війну країна втратила близько 15 млн тонн місткостей. У країні працюють понад 1 600 зерносховищ.
Тим не менш, протягом війни спостерігалося стабільне збільшення потужностей для зберігання зерна, зокрема завдяки модернізації та розширенню складів. За даними Elevatorist, зараз елеваторні потужності лише на 3,7 млн тонн менші, ніж на початку 2022 року. За оцінкою видання, наприкінці 2025 року потужності України були менші, ніж вважає асоціація: 52,9 млн тонн. Найбільш місткі елеватори розташовані на Полтавщині (5,6 млн тонн), Одещині (5,5 млн тонн) та Вінниччині (4,5 млн тонн).
Відповідно до карти елеваторів Elevatorist, потужності зберігання зерна становлять 62,6 млн тонн. В умовах війни та логістичних викликів в Україні активно будували склади з металевим покриттям. Це дешевше, ніж елеватор, і такі споруди можна звести доволі швидко.
Крім того, не на всі сховища є попит. “Оцінка елеваторних потужностей враховує склади в морських портах, але зараз фермери там зерно не зберігають. Багато елеваторів розташовані в прифронтових регіонах, де або нема змоги зберігати врожай, або можна це робити з обмеженнями”, – пояснив аграрій.
Останні кілька років фермери інвестували в склади, бажаючи менше залежати від трейдерів і самостійно визначати час продажу збіжжя. Проте підлоговий склад за деякими параметрами поступається сучасному елеватору, який має продуману структуру приймання зерна, що мінімізує простої, та обладнання для сушіння.
Якщо склад не оснащений сучасним обладнанням, він потребує більше ручної праці. Відповідно, зберігання на застарілому складі обходиться дорожче. Чимало фермерів викупили токи із старим обладнанням, але потім їх автоматизували, що робить зберігання більш вигідним.
Інвестори, які розвивали інфраструктуру на базі старих складів, використовували ці споруди, щоб працювати з різними культурами. В одній вежі не можна зберігати дві різні культури, тоді як у складах партії можна розмежувати.
Важливо не лише те, скільки елеватор може прийняти, а й наскільки швидко він обслуговує вагони та автомобілі, коли зерна багато. Якщо експорт сповільнюється, елеватори довше залишаються заповненими, що ускладнює приймання нового врожаю. Від цього залежить виконання контрактів, вартість зберігання та бажання власника елеватора зробити знижку, оскільки він зацікавлений у тому, щоб зробити за сезон більше оборотів.
Наявне місце зберігання – ще не все. Фермери везуть зерно на елеватор, де нижча ціна. Крім того, за дощів збіжжя потрібно сушити, переважно йдеться про кукурудзу. Для елеваторів це завжди було основною статтею доходів, але ціна залежить від вартості енергоносіїв.
До початку великої війни фермери в різних областях будували невеликі елеваторні комплекси із сушарками. Вони стали кооперуватися: той, хто має сушарку, доводить до базової кондиції не лише власне зерно, а й збіжжя сусідів. Утім, за нинішніх умов питання вчасного сушіння зерна стоїть більш гостро.
Зерновий козир у рукаві
Зважаючи на можливий брак потужностей для зберігання врожаю, малі компанії та великі трейдери стали активніше використовувати полімерні рукави. Зокрема, так частину врожаю тримають на полях Harveast Holding та Kernel.
Для зберігання зерна в рукавах потрібна спеціальна техніка, навчений персонал, охорона. Техніку не обов’язково купувати: є компанії, які пропонують послуги з пакування зерна. У 2022 році аграрії отримализавантажувальну техніку і зернові рукави від Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) та USAID, але використали їх не всі. Тоді фермери отримали 35 тис. рукавів для зберігання 7 млн тонн зерна.
Зараз для прифронтових регіонів триває програма безкоштовного надання полімерних рукавів для тимчасового зберігання зерна, на яку залучено понад 12 млн дол.
“Якщо маєш сушку, можеш запакувати зерно в рукави і воно не зіпсується. Ще є питання фумігації (знищення шкідників за допомогою газів або пари – ЕП). Вартість зберігання залежить від того, як далеко майданчик від поля і чи є в тебе досушування.
Вартість може суттєво відрізнятися: в одного це буде три долари за тонну, в іншого – п’ять”, – сказав ЕП власник однієї з агрофірм. Утім, ЕП називали і вищу вартість – 8 дол.
Попри всі складнощі та нюанси, для аграріїв рукави – робоча альтернатива. В умовах ворожих атак таке зберігання має додаткову перевагу: зерно можна тримати окремими партіями на різних майданчиках. Раніше рукави відкрили для себе фермери з прифронтових зон, які стали везти зерно подалі від війни, орендуючи майданчики для розміщення рукавів зі збіжжям.
Ще одна альтернатива – модульні зерносховища, які дають змогу швидко збільшити потужності зберігання. Українські виробники запевняють: якщо дотримуватися технології, зерно можна тримати запакованим рік, зберігаючи його якість. Утім, стан продукту слід регулярно контролювати, щоб виявляти ділянки, де під тент потрапляє волога.
Як зазначають у KMZ Industries, тимчасові зерносховища не потребують спеціального облаштування фундаменту – їх встановлюють на асфальт, бетон, ущільнений ґрунт, гравій. У компанії “Зерновий дім” пояснюють, що такі сховища підходять для зберігання чистої та сухої пшениці, кукурудзи, ячменю та сої, а от олійні культури потребують значно більшої уваги.
Для тестування цієї технології Kernel придбав три модульні зерносховища. Щербань розповів, що перше зібрали за чотири дні і ще два дні завантажували. “Модульні зерносховища не закриють наші потреби повністю – ми будемо додатково купувати й розміщувати на підприємствахрукави”, – додав він. За його словами, зараз, при першому завантаженні, таке зберігання коштує 10 дол. за тонну.
Продати не можна зберігати
Зберігання врожаю – не єдина проблема. Значно важливіше – як довго зерно доведеться тримати на елеваторах та складах і коли його вдасться відвантажити. Термін залежить від цін на нього та наявності в аграріїв достатніх оборотних коштів.
Як пояснює директор транспортно-логістичної компанії TEUS Дмитро Казанін, ще одне логістичне плече додає 40-50 дол. на тонні, що веде до падіння закупівельної ціни. Поки працювали порти, фермер міг отримати 200 дол. за тонну, а з переходом до альтернативної логістики через західні кордони за збіжжя стали пропонувати суму, меншу на вартість логістичного плеча.
Фермери кажуть, що закупівельні ціни “з’їла” не лише логістика. Вони вважають, що великі гравці з власними потужностями зберігання користуються безвихіддю дрібного агробізнесу, збиваючи ціну ще більше. Уже зараз елеватори висувають фермерам додаткові вимоги. Наприклад, якщо зерно не вивезуть протягом вересня, то подальше зберігання коштуватиме більше. Група Vitagro в цьому сезоні підвищила тарифи на елеваторні послуги на 10-12%, мережа “Нібулон” – на 40%.
Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук раніше розповідав, що в центральних регіонах закупівельні ціни впали на третину, у північних – удвічі. Для аграріїв це збиткові ціни. Ті, хто не можуть чекати, везуть зерно на елеватори і продають дешево. Інші намагаються тримати його на власних елеваторах, складах чи в рукавах до кращих цін.
Дехто з фермерів прогнозує, що надалі доведеться економити на добривах і скорочувати інші витрати. Це може погіршити врожайність у наступному році. Проблеми з логістикою та зберіганням призведуть до проблем з оборотним капіталом.
Галузеве видання Kurkul.com запитало у фермерів, яку стратегію продажу врожаю вони обрали. Із 760 респондентів чверть продає частину зерна зараз, оскільки потрібні обігові кошти. Ще 12% продають усе, поки ціна не впала ще більше. Тримають зерно на власних потужностях 42% опитаних.
Співвласник і генеральний директор Spike Brokers Олександр Соловей зауважує, що ринок не працює за принципом “весь урожай – на склад”. Ризик одномоментного переповнення елеваторної системи виглядає перебільшенням – запас міцності більший, ніж може здатися.
“Поки тривають жнива, частина продукції споживається в країні, інша – іде на експорт, частина переробляється або переміщується між елеваторами”, – каже він.
За його словами, при реалізації песимістичного сценарію – 2,5 млн тонн щомісячного експорту – із загальної системи зберігання все одно вибуватиме більше зерна. Мовляв, країна щомісяця споживає та експортує стільки ж збіжжя, скільки надходить у сховища.
У будь-якому разі логістичні проблеми та складнощі із зберіганням урожаю найбільше б’ють по малих та середніх фермерах. Наскільки сильно б’ють – залежить від багатьох факторів, тому в кожного з них свої втрати.