Міністерство розвитку громад та територій України оприлюднило проєкт наказу, який передбачає підвищення тарифів на вантажні залізничні перевезення на 30% та збільшення на 60% вартості перевезення порожніх вагонів з-під вивантаження вантажів 1-го та 2-го тарифних класів. Реакція ринку на такі новини зазвичай прогнозована: учасники дискусії починають сперечатися, чи є таке підвищення справедливим і наскільки воно вдарить по бізнесу. Проте, на мою думку, сьогодні варто дивитися значно ширше. Проблема не в самому підвищенні тарифу на 30%. Проблема в тому, що воно накладається на собівартість українського аграрного виробництва, яка за останні роки вже суттєво зросла.
Аграрії вже оплатили значну частину вартості війни
За останні роки аграрний сектор став одним із головних донорів економічної стійкості країни. Водночас саме аграрії взяли на себе значну частину додаткових витрат, пов’язаних із війною. Подорожчали добрива, паливо, фінансування, страхування ризиків. Додалися проблеми з персоналом, мобілізаційні виклики, нестабільна безпекова ситуація та постійні зміни логістичних маршрутів. Український агробізнес вже навчився працювати в умовах підвищених витрат і невизначеності. Але кожне нове подорожчання стає ще одним фактором тиску на рентабельність виробництва. Саме тому питання залізничних тарифів не можна розглядати ізольовано від загальної економіки аграрного сектору.
Подвійний удар по аграрному ланцюгу
Особливість нинішньої ситуації полягає в тому, що аграрії можуть отримати подвійний вплив від зростання транспортних витрат. Спочатку виробник купує ресурси для майбутнього врожаю — добрива, насіння, засоби захисту рослин. Значна частина добрив надходить до України через морські порти та далі доставляється залізницею. Після збору врожаю той самий виробник змушений знову користуватися логістичною системою — вже для доставки зерна до портів або прикордонних переходів. Фактично транспортна складова дорожчає як на вході, так і на виході. Саме тому для аграрія важливий не лише розмір нового тарифу, а його вплив на всю економіку виробництва.
Хто відчує підвищення найбільше
Вплив нових тарифів буде нерівномірним: для виробників, які працюють поблизу морських портів, додаткові витрати будуть відносно помірними, натомість для господарств центральних і західних областей кожне подорожчання транспортної складової безпосередньо впливає на кінцеву ціну зерна та прибутковість виробництва. Чим більша відстань до портової інфраструктури, тим вагомішою стає логістика в структурі собівартості. Саме тому одна й та сама тарифна зміна по-різному впливає на аграріїв залежно від географії бізнесу.
Головне питання — не тариф, а ефективність системи
При цьому важливо визнати й іншу сторону питання: Укрзалізниця працює в надзвичайно складних умовах, зростання витрат на електроенергію, паливо, ремонт інфраструктури та забезпечення безперебійної роботи під час війни є об’єктивною реальністю. Питання полягає не лише в тому, чи потрібне підвищення тарифів. Питання в тому, що отримає ринок у відповідь. Якщо тарифна політика супроводжується підвищенням швидкості перевезень, скороченням простоїв, покращенням обороту вагонів, розвитком інфраструктури та збільшенням пропускної спроможності напрямків до портів — бізнес готовий адаптуватися до нових умов. Якщо ж зростатиме лише вартість перевезення без покращення ефективності системи, додаткове навантаження на економіку експорту лише посилюватиметься. Саме тому сьогодні ринок очікує не лише перегляду тарифів, а й підвищення ефективності всієї логістичної системи.
Логістика стає фактором прибутковості
Останні кілька років показали, що логістика перестала бути допоміжною функцією – вона перетворилася на один із ключових факторів конкурентоспроможності бізнесу. У сезоні 2026/27 перевагу отримуватимуть не лише компанії з вищою врожайністю чи кращою ціною продажу. Виграватимуть ті, хто швидше адаптується до нової структури витрат, завчасно планує маршрути, диверсифікує канали постачання та ефективно управляє всім ланцюгом поставки — від закупівлі добрив до відвантаження зерна на судно. І саме в цьому, на мою думку, полягає головний виклик для аграрного сектору сьогодні. Не в самому тарифі, а в здатності бізнесу перебудуватися під нову економіку логістики.